ГЕС-ГАЕС Châtelard-Barberine

ГЕС-ГАЕС Châtelard-Barberine
Водосховище Vieux Emosson
46°03′40″ пн. ш. 6°57′29″ сх. д. / 46.06116700002777264° пн. ш. 6.95819400002777755° сх. д. / 46.06116700002777264; 6.95819400002777755Координати: 46°03′40″ пн. ш. 6°57′29″ сх. д. / 46.06116700002777264° пн. ш. 6.95819400002777755° сх. д. / 46.06116700002777264; 6.95819400002777755
Країна	Швейцарія
Адмінодиниця	Вале
Стан	діюча
Річка	притоки L'Eua Noire
Каскад	Barberine power complex^d
В експлуатації з	1923
Роки введення першого та останнього гідроагрегатів	1923, модернізація 1955
Основні характеристики
Установлена потужність	107 (турбінний режим) / 30 (насосний режим) МВт
Середнє річне виробництво	160 млн кВт·год
Тип ГЕС	дериваційна, гідроакумулююча
Розрахований напір	від 804 до 811 м
Характеристики обладнання
Тип турбін	Пелтон
Кількість та марка турбін	5 + 1 насос
Витрата через турбіни	16 м³/с
Кількість та марка гідрогенераторів	3х11 МВА + 2х40 МВА
Основні споруди
Тип греблі	аркова
Висота греблі	45 м
Довжина греблі	170 м
Власник	SBB
Оператор	SBB CFF FFS
ГЕС-ГАЕС Châtelard-Barberine
Мапа

ГЕС-ГАЕС Châtelard-Barberine у Вікісховищі

ГЕС-ГАЕС Châtelard-Barberine — гідроелектростанція на південному заході Швейцарії. Становить верхній ступінь у складі гідровузла, створеного в сточищі L'Eua Noire (ліва притока Рони) на ресурсі з річок, які дренують східний схил масиву Haut-Giffre (Савойські Передальпи).

У 1923 році на лівій притоці L'Eua Noire річці Barberine звели греблю для постачання води на гідроелектростанцію, що належить швейцарській залізничній компанії SBB. У 1955 році, з урахуванням зростання попиту на перевезення, на струмку Nant-de-Drance (права притока Barberine) створили водосховище Vieux Emosson площею поверхні 0,54 км² з об'ємом 13,8 млн м³. Його утримує аркова гребля висотою 45 м та довжиною 170 м, на створення якої витратили 62 тис. м³ матеріалу^[1]. Також для постачання гідроелектростанції залучили ресурс із долини d'Emaney у верхів'ї річки Triège (ще одна ліва притока L'Eua Noire). Що стосується греблі Barberine, то вона була затоплена у 1970-х роках при спорудженні ГЕС Vallorcine.

Дериваційний тунель подає воду до машинного залу, розташованого на лівому березі річки L'Eua Noire, при цьому забезпечується напір від 804 до 811 м. Зал обладнаний п'ятьма турбінами типу Пелтон загальною потужністю 107 МВт, які виробляють 160 млн кВт·год на рік.

Відпрацьована вода потрапляє до нижнього балансуючого резервуара, звідки спрямовується на нижній ступінь гідровузла ГЕС Vernayaz. Крім того, станція може працювати в режимі гідроакумуляції, закачуючи воду до сховища Vieux Emosson, для чого вона обладнана семистадійним насосом потужністю 30 МВт.

Можливо також відзначити, що у 2000-х роках розпочалось спорудження потужної ГАЕС Nant-de-Drance, яка повинна використовувати наявні водосховища Vieux Emosson та Емоссон (останнє живить згадану вище ГЕС Vallorcine)^[2].

Примітки

↑ Switzerland dam. Архів оригіналу за 10 серпня 2017.
↑ Wasserkraftwerke | SBB. company.sbb.ch (нім.). Архів оригіналу за 22 вересня 2020. Процитовано 17 липня 2017.