Григорій VI Константинопольський

Григорій VI Константинопольський
Ім'я при народженні	грец. Γεώργιος Φουρτουνιάδης
Народився	1 березня 1798(1798-03-01) Rumelifenerid
Помер	8 червня 1881(1881-06-08) (83 роки) Arnavutköyd, Стамбул, Османська імперія
Країна	Греція
Діяльність	православний священник
Alma mater	Велика школа нації
Знання мов	грецька
Членство	Грецьке філологічне товариство Константинополяd
Посада	Константинопольський патріархат
Конфесія	православ'я
Медіафайли у Вікісховищі

Патріарх Григорій VI (грец. Πατριάρχης Γρηγόριος ΣΤ΄, у миру Георгій Фуртуніадіс, грец. Γεώργιος Φουρτουνιάδης); 1 березня 1798 року, дер. Фанаракі поблизу Константинополя, Османська імперія — 8 червня 1881, село Мега-Ревма, Османська імперія (нині район Арнавутка Стамбула)) — патріарх Константинопольський; на Константинопольській кафедрі перебував двічі: у 1835–1840 та 1867–1871 роках.

Навчався у школі в Тарапії у митрополита Дерконського Григорія. 20 березня 1815 року прийняв чернечий постриг; в 1824 році поставлений архідияконом і призначений секретарем митрополита.

З 24 вересня 1825 — митрополит Пелагонії і член Синоду; з 6 жовтня того ж року великий протосинкелл Патріархії. У 1833 році переміщений до Серри. У 1836–1837 роках побудував у Константинополі лікарню поблизу Семивежного замку.

Зійшовши на патріарший престол вперше у вересні 1835 року, опублікував 1836 року синодальне послання всім християнам із засудженням інославних навчань: Лютера, Цвінглі, Кальвіна та соцініан. У тому ж році заснував при Патріархії центральну церковну та духовну епітропію, до відання якої увійшли турботи про кліру та народну освіту. Його викриття інославного прозелітизму і конфлікт з англійським послом у Константинополі лордом Редкліффом (Stratford Canning, 1st Viscount Stratford de Redcliffe; у 1832 році був призначений англійським послом в Росію, але не отримав згоди Миколи I) через суперечки з питання Іонічних островів (тоді протекторат Англії) привели до суду Порти над ним і усунення з Патріаршого престолу^[1]. після відставки Григорій жив на спокої в грецькому селищі Мега Ревма (Μέγα Ῥεῦμα) на європейському березі Босфору (нині район Арнавуткей (Arnavutköy) мула Стамбул). Патріархом був обраний Антим IV (1840–1841 і 1848–1852).

Радістю греки зустріли його вторинне обрання в лютому 1867 року, після Патріарха Софронія III (1863–1866). Погодився прийняти престол після того, як узяв обіцянку з виборчих зборів, що всі його вимоги у справах Церкви будуть виконані^[2]; зійшов на престол 12 лютого цього року. Його найважливішою турботою стало залагодження греко-болгарського протистояння, яке на той час досягло крайньої жорстокості. У тому ж році, на вимогу російського посла графа Ігнатьєва, запропонував проєкт створення напівавтономного церковного округу для єпархій із болгарським населенням. Але примирення болгар, яких тепер проти греків підтримувала сама Порта (внаслідок повстання на Криті), на основі такого проекту було вже неможливо як через скрутність точного розмежування єпархій з грецьким і болгарським населенням, так і внаслідок більш далекосяжних вимог болгар створити свою незалежну національну. Церква, в якій кожен болгарин, де б він не перебував — у оттоманській Болгарії чи Анатолії, підкорявся б лише болгарській ієрархії. Таке прагнення, на думку Патріархії, вело до церковного двовладдя та розколу.

В кінці 1868 року направив від імені Синоду Великої Церкви послання (від 12 грудня 1868^[3]) предстоятелям автокефальних Церков з викладом істоти конфлікту і своєю пропозицією скликати для його вирішення «святий собор всієї церкви»^[4], тобто вселенський собор. Російський Святіший Синод дав на пропозицію Патріарха негативну відповідь^[5] (детальніше див. статтю Греко-болгарська схизма). Не отримавши, після наполегливих вимог дати ясну відповідь, на початку 1871 року від Порти згоди на скликання Собору, 4 червня того ж року^[6] був змушений подати у відставку, яка була прийнята. На його місце у вересні 1871 року був обраний Антим VI, який посів престол втретє.

Вийшовши на спокій, оселився в тому самому селищі, де жив раніше і помер тут 8 червня 1881 року.

Був похований у місцевому храмі Архістратига Михаїла.

• Μανουήλ Ι. Γεδεών. Πατριαρχικοί Πίνακες . Ἑν Κωνσταντινουπόλει, 1884, с. 703-704.

• Γρηγόριος Στ´ сайт Вселенської Патріархії
• ГРИГОРИЙ VI. Православная энциклопедия. — М. : Церковно-научный центр «Православная энциклопедия», 2006. — Т. XII. — С. 604. — ISBN 5-89572-017-X.(рос.)

п о р Константинопольські єпископи, архієпископи та патріархи Візантійські єпископи (38-330) Андрій Стахій Онисим Полікарп I Плутарх Седекіон Діоген Елевферій Фелікс Полікарп II Афінодор Евзой Лаврентій Аліпій Пертінакс Олімпіан Марк I Філадельф Киріак I Кастін Євгеній I Тит Дометій Руфін Проб Митрофан Александр Константинопольські архієпископи (330—451) Александр Павло I Євсевій Македоній I Євдоксій Євагрій Демофіл Максим I Григорій I Нектарій Іван Золотоустий Арсакій Аттик Сісіній I Несторій Максиміан Прокл Флавіан Анатолій Константинопольські патріархи, візантійський період (451—1453) Анатолій Геннадій I Акакій Фравіта Євфимій Македоній II Тимофій I Іван II Єпіфаний Анфім I Міна Євтихій Іван III Іоанн IV Киріак II Фома I Сергій I Пірр Павло II Петро Фома II Іван V Костянтин I Феодор I Георгій I Павло III Каллінік I Кир Іван VI Герман I Анастасій Костянтин II Микита I Павло IV Тарасій Никифор I Феодотій I Антоній I Іван VII Мефодій I Ігнатій I Фотій I Стефан I Антоній II Микола I Євфимій I Стефан II Трифон Феофілакт Поліект Василій I Антоній III Микола II Сісіній ІІ Сергій II Євстафій Олексій Михайло I Костянтин III Іван VIII Косьма I Євстратій Миколай III Іван IX Лев Михаїл II Косьма II Миколай IV Феодот II Неофіт I Костянтин IV Лука Михаїл III Харитон Феодосій I Василій II Микита II Леонтій Досіфей Георгій II Іван X Михаїл IV† Феодор II† Максим II† Мануїл I† Герман II† Мефодій II† Мануїл II† Арсеній† Никифор II† Герман III Йосип I Іван XI Григорій II Афанасій I Іван XII Ніфонт I Іван XIII Герасим I Ісайя Іван XIV Ісидор I Калліст I Філофей Макарій Ніл Антоній IV Калліст II Матвій I Євфимій II Йосип II Митрофан II Григорій III Афанасій II Константинопольські патріархи, османський період (1453—1923) Геннадій II Ісидор II Йоасаф I Софроній I Марк II Симеон I Діонісій I Рафаїл I Максим III Ніфонт II Максим IV Йоаким I Пахомій I Феолепт I Єремія I Йоанникій I Діонісій II Йоасаф II Митрофан III Єремія II Пахомій II Феолепт II Матвій II Гавриїл I Феофан I Мелетій I Неофіт II Рафаїл II Кирило I Тимофій II Григорій IV Антим II Кирило II Афанасій III Неофіт III Парфеній I Парфеній II Йоанникій II Кирило III Паїсій I Парфеній III Гавриїл II Парфеній IV Діонісій III Климент I Мефодій III Діонісій IV Герасим II Афанасій IV Яків Каллінік II Неофіт IV Гавриїл III Неофіт V Кипріян Афанасій V Кирило IV Косьма III Єремія III Каллінік III Паїсій II Серафим I Неофіт VI Кирило V Каллінік IV Серафим II Йоанникій III Самуїл Мелетій II Феодосій II Софроній II Гавриїл IV Прокопій Неофіт VII Герасим III Григорій V Каллінік V (IV) Єремія IV Кирило VI Євгеній II Антим III Хрисант І Агафангел І Константій I Константій II Григорій VI Антим IV Антим V Герман IV Мелетій III Антим VI Кирило VII Йоаким II Софроній III Йоаким III Йоаким IV Діонісій V Неофіт VIII Антим VII Костянтин V Герман V Мелетій IV Константинопольські патріархи, турецький період (після 1923) Григорій VII Костянтин VI Василій III Фотій II Веніямин I Максим V Афінагор I Димитрій I Варфоломій I † у екзилі в Нікеї   Портал «Православ'я» Список Константинопольських патріархів

Література та бібліографія Index Theologicus Словники та енциклопедії Православная энциклопедия Довідкові видання Consortium of European Research Libraries · Consortium of European Research Libraries Нормативний контроль GND: 118697420 · GR-AtACA: 65928 · GKG: /g/121m7bh8 · LCCN: no2013124676 · NLG: 138916 · VcBA: 495/64476 · VIAF: 18016679, 358159474309927662320