Коло (фільм, 1975)
Коло | |
---|---|
Жанр | драматичний фільм |
Режисер | Даріуш Мехрджуї |
Сценарист | Голамхосейн Саеді |
У головних ролях | Ezzatolah Entezamid, Ali Nassiriand, Iraj Radd і Forouzand |
Оператор | Houshang Baharloud |
Композитор | Hormoz Farhatd |
Тривалість | 101 хв.[1] |
Мова | перська |
Країна | Іран |
IMDb | ID 0077403 |
Коло у Вікісховищі |
«Коло» (перс. دایرهٔ مینا) — іранська драма 1975 року режисера та сценариста Даріуша Мехрджуї. Фільм розповідає про молодого чоловіка, який намагається отримати гроші для оплати лікування свого хворого батька і втягується в життя на задвірках суспільства, експлуатуючи інших бідних і маргіналізованих людей за їх кров. Зірки фільму Саїд Кангарані, Еззатолла Ентезамі, Алі Нассіріан і Форузан.
Після багатьох років заборони фільм вийшов в Ірані 12 квітня 1978 року. Стрічка стала першим кандидатом від Ірану на здобуття премії «Оскар» як найкращий фільм іноземною мовою.
Сюжет
Молодий чоловік Алі, який живе разом із родиною в передмісті Тегерана, відвозить хворого батька Есмаїла до великої лікарні, але не може оплатити його приймання, тому проводить кілька днів на вулиці, поки не зустріне лікаря Самері. Есмаїл просить лікаря допомоги; Самері влаштовує для них місце розташування. Вони прибувають, і Самері каже їм увійти у вантажівку, де знаходяться ще кілька людей. Алі й Есмаїл продовжують питати, але відповідей не отримують. Вони прибувають у лабораторію, де купують донорську кров. Есмаїл відмовляється, але Алі продає трохи крові за яку отримує 20 томанів. Як з'ясувалося, Самері — торговець людською кров'ю, який купує її у бідних людей з залежністю задешево та продає лікарням. Під час перебування у лікарні з Есмаїлом Алі знайомиться з молодою медсестрою Захрою. Самері переконує Алі працювати на нього, шукаючи донорів крові. Стан Есмаїла поступово гіршає, він помирає. Алі досягає певного кар'єрного успіху та починає нове життя.
У ролях
- Саїд Кангарані як Алі
- Еззатола Ентезамі як лікар Самері
- Форузан як Захра
- Алі Нассіріан як Есмаїл
- Бахман Ферсі як лікар Давудзаде
- Есмаїл Мохаммаді як батько Алі
- Рафі Халаті як лікар
- Соруш Халілі як кухар лікарні
- Ірай Рад як інтерн
- Мохаммед Мотій як продавець крові
- Джамшид Лаєг як лікар
Виробництво
Це другий фільм Мехрджуї, після стрічки «Корови», знятий за твором Голама-Хоссейна Са'еді. Сценарій — адаптація роману «Багаття» із серії «Могила та колиска». У кінокартині режисер досяг досконалого соціального реалізму. Значна частина цього успіху, як і в «Корові», пов'язують з внеском Са'еді[2]. Він співпрацював з Мехрджуї та творчою групою під час огляду та навіть виробництва. Ентезамі, який зіграв Самері, сказав: «Зрештою, робота була, як і раніше, коли ви працюєте з Мерджуї, та ж сама специфіка персонажа Самері та його етичних і поведінкових ознак; але цього разу доктор Са'еді був присутній теж, і кожен раз, коли я працював над романом, так воно й було. Я завжди спілкувався з доктором Са'еді та використовував його допомогу[3].» Зміни, які фільм має у порівнянні з романом, здебільшого зумовлені художніми потребами або більшою обмеженістю цензури в кіно, ніж у книгах.
Випуск
Виробництво закінчилося у 1974 році, але дозвіл на випуск був отриманий у 1977 році. Прем'єра відбулась на Паризькому кінофестивалі восени 1977 року та на Берлінському кінофестивалі 1978 року. Широкий прокат в Ірані розпочався 12 квітня 1978 року. Випуск привернув увагу глядачів і критиків. «Випуск „Кола“ був після чотирирічної затримки, його показували протягом п'яти тижнів у „Cinema Atlantik“ і шість тижнів у „Cinema Diana“, касові збори склали понад 16 мільйонів ріалів. Окрім загального визнання, фільм отримав похвалу фахівців і критиків»[4].
Сприйняття
Як і решта фільмів Мехрджуї, драма «Коло» отримала багато рецензій та про неї написано багато критичних заяв в іранських і зарубіжних журналах. Смілива тема фільму, багаторічна заборона та використання комерційних кінозірок, таких як Форузан, зробили кінокартину найбільш суперечливим проєктом Мехрджуї[5].
Прем'єра відбулась на кількох кінофестивалях, зокрема в Парижі, Берліні, Вальядоліді (Іспанія), Гонконзі, Музей образотворчих мистецтв у Бостоні (США), це принесло нагороди[6]. Він став кандидатом на здобуття премії «Оскар» як найкращий фільм іноземною мовою[7].
Примітки
Це незавершена стаття про іранський фільм. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Портал «Кінематограф» |