Оттон I (король Греції)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Оттон I (значення).
Оттон I
нім. Otto von Bayern
 
Ім'я при народженні: нім. Otto Friedrich Ludwig von Bayern
Народження: 1 червня 1815(1815-06-01)[1][2][…]
Зальцбург[4]
Смерть: 26 липня 1867(1867-07-26)[1][2][…] (52 роки)
Бамберг, Верхня Франконія, Баварія[4]
Поховання: Театінеркірхеd[2]
Країна: Королівство Баварія і Грецьке королівство
Релігія: католицька церква
Рід: Віттельсбахи
Батько: Людвиг I[5]
Мати: Тереза Саксен-Хільдбурґхаузенська[5]
Шлюб: Амалія Ольденбурзька[6]
Автограф:
Нагороди:
орден Андрія Первозванного Королівський угорський орден Святого Стефана Орден Золотого руна орден Спасителя Лицар Великого хреста ордена Нідерландського лева

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Оттон І (грец. Όθων; 1 червня 1815, Зальцбург, Австрія — 26 липня 1867, Бамберг, Баварія) — перший король незалежної Греції із династії Віттельсбахів, Правив у період 1833-1862.

Ранні роки

Другий син короля Баварії Людвига І та Терези Саксен-Хільдбурґхаузенської.Через свого далекого предка герцога Баварії Йоганна II вважався нащадком грецьких королів із візантійських династій Комнінів та Ласкарисів. Отримав добру освіту (серед його викладачів був Шеллінг), яку поповнив подорожами по Німеччині та Італії. Батько, шанувальник стародавньої Греції, був єдиним монархом того часу, що захоплювався грецьким повстанням, тож Оттон успадкував від батька симпатію до грецького народу.

7 травня 1832 Лондонська конференція обрала Оттона королем Греції, а 8 серпня грецькі Народні збори одностайно підтвердили це обрання. 6 лютого 1833 р. він урочисто вступив на грецький престол. Разом з ним із Баварії до Греції прибули три регенти: Армансперг, Маурер та Абель, для управління країною до його повноліття.

1 липня 1835 прийняв кермо влади в свої руки. У 1836 одружився з принцесою Амалією Ольденбурзькою.

Політика короля

Портрет короля Оттона в національному грецькому вбранні

У 1834 переніс свою резиденцію до Афін, завдяки цьому місто почало бурхливо розвиватись. Дуже скоро було побудовано Королівський палац, закладено площу Синтагма (де пізніше зведуть Грецький парламент), а також, так звану Афінську трилогію: Афінський університет, Національну бібліотеку та Афінську академію. У наступні десятиліття також за ініціативи короля Оттона було закладено Національний парк, Заппіон (і нині діє як конференц-хол), а також стадіон Панатінаїкос, у якому відбулись перші відроджені олімпійські ігри у 1896 р.[7]

Оттон відкривав університети та інші навчальні заклади. Саме Оттон заснував Афінський політехнічний університет. Взагалі виявляв добрі наміри, але не виявив ні самостійності переконань, ні здібностей державного управління.

Захоплення ідеалами давньогрецької боротьби за свободу не заважали йому співчувати усім реакційним прагненням і духу централізації, що охопили правлячі кола Греції. Навіть тут він не виявив самостійності та постійно підпадав під вплив різних партій: спочатку баварської, потім російської, французької та англійської. Переляканий революцією 1848 р., він присягнув на вірність конституції, але пізніше управління було суцільним ланцюгом її систематичних порушень.

Прийняття Конституції

У результаті антикатолицького, та зрештою антибаварського повстання у країні, 1843 р. була прийнята Конституція, яка визначала, що наступником Оттона, спадкоємцем грецького престолу може бути тільки православний.

У Греції був започаткований парламент, який обирався раз на три роки та був уповноважений обирати міністрів. Першим конституційним прем'єр-міністром Греції став Андреас Метаксас, сподвижник Каподистрії та Колокотроніса.

Конституція також проголошувала свободу друку і зборів, рівноправність усіх громадян перед законом.

Спадкоємці

Могила Оттона (Мюнхен).

Шлюб Оттона і Амалії Ольденбурзької залишився бездітним. Тому їм було необхідно вибрати спадкоємця престолу; Амалія бажала принца з Ольденбурзької династії, проте король наполіг на кандидатурі свого брата Адальберта, що викликало сімейний розлад.

Король Оттон був скинутий з престолу революцією 1862 р. Він добровільно, без боротьби, залишив Грецію, але прямо не відрікся від корони і згодом двічі заявляв про своє бажання зайняти престол. Він повернувся на батьківщину і жив у Бамберзі.

Примітки

  1. а б Deutsche Nationalbibliothek Record #118787411 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
    d:Track:Q27302d:Track:Q36578
  2. а б в Find a Grave — 1996.
    d:Track:Q63056
  3. а б Енциклопедія Брокгауз
    d:Track:Q237227
  4. а б Оттон I // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
    d:Track:Q649d:Track:Q17378135
  5. а б Lundy D. R. The Peerage
    d:Track:Q67129259d:Track:Q21401824
  6. В. В—в Оттон I // Энциклопедический словарьСПб: Брокгауз — Ефрон, 1897. — Т. XXII. — С. 470–471.
    d:Track:Q656d:Track:Q602358d:Track:Q24469620d:Track:Q19908137d:Track:Q23892942
  7. Александр Рожинцев. Памяти первого короля Греции посвящается Оттон I Баварский [Архівовано 3 квітня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)

Джерела

  • Енциклопедичний словник Брокгауза та Єфрона (рос.)
Перегляд цього шаблону
  Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Музей Вікторії та Альберта · Музей Нової Зеландії Te Papa Tongarewa · Національна портретна галерея (Лондон)
Генеалогія та некрополістика
Find a Grave · Genealogics · Geni.com · Родовід · Sejm-Wielki.pl · The Peerage · WeRelate · WikiTree
Література та бібліографія
Index Theologicus · Бібліографія історії чеських земель
Тематичні сайти
Edition humboldt digital · Quora
Словники та енциклопедії
Большая российская энциклопедия · Велика данська енциклопедія · Велика каталанська енциклопедія · Велика норвезька енциклопедія · Хорватська енциклопедія · Шведська національна енциклопедія · Allgemeine Deutsche Biographie · Biographisches Lexikon zur Geschichte Südosteuropas · Britannica (11-th) · Brockhaus Enzyklopädie · Encyclopædia Britannica · Encyclopædia Universalis · Internetowa encyklopedia PWN · Lur Hiztegi Entziklopedikoan · Proleksis Encyclopedia · Treccanis Dizionario di Storia
Довідкові видання
Британський музей · Alvin · Consortium of European Research Libraries · Deutsche Biographie · National Historical Museums of Sweden · NNDB · Salzburgwiki
Нормативний контроль
BNE: XX1591912 · BNF: 146374930 · CUT: 83507 · FAST: 76776 · Freebase: /m/01bhgp · GND: 118787411 · GR-AtACA: 56025 · ICCU: TSAV556524 · ISNI: 0000000122768713 · J9U: 987007266106805171 · LCCN: n81085496 · LIBRIS: 97mpqlzt3scs52r · MAK: 9810593723305606 · NLG: 45796 · NLI: 000102237 · NLP: a0000003621378 · NTA: 070875626 · RISM: people/120391 · SELIBR: 209845 · SUDOC: 125196679 · VIAF: 15029079, 86157640932338220286
  • п
  • о
  • р
Оттон I • Георг I • Костянтин I • Олександр I • Георг II • Павло I • Костянтин II
  • п
  • о
  • р
Перша республіка
(1822—1832)
Грецьке королівство
(1832—1924)
Сп. ТрикупісАлександрос МаврокордатосІоанніс КолетісЙосиф Людовик АрманспергІгнатіос фон Рутхарт • Оттон Баварський • Александрос Маврокордатос • Оттон Баварський • Андреас МетаксасКонстантінос КанарісАлександрос МаврокордатосІоанніс КолетісКіцос ЦавеласГеоргіос КундуріотісКонстантінос КанарісАнтоніос КриєзісАлександрос МаврокордатосДімітріос ВулгарісАфанасіос МьяулісІоаніс КолокотронісДімітріос ВулгарісАристеїдіс МораїтінісЗиновіос ВавісДіомідіс КіріакосБенізелос РуфосДімітріос ВулгарісКонстантінос КанарісЗиновіос ВавісКонстантінос КанарісБенізелос РуфосАлександрос КумундуросЕпамінондас ДелієорісБенізелос РуфосДімітріос ВулгарісАлександрос КумундуросАристеїдіс МораїтінісДімітріос ВулгарісФрасівулос ЗаімісЕпамінондас ДелієорісАлександрос КумундуросФрасівулос ЗаімісДімітріос ВулгарісЕпамінондас ДелієорісДімітріос ВулгарісХарилаос ТрикупісАлександрос КумундуросЕпамінондас ДелієорісАлександрос КумундуросЕпамінондас ДелієорісАлександрос КумундуросКонстантінос КанарісАлександрос КумундуросХарилаос ТрикупісАлександрос КумундуросХарилаос ТрикупісАлександрос КумундуросХарилаос ТрикупісТеодорос ДеліяннісДімітріос ВавісХарилаос ТрикупісТеодорос ДеліяннісКонстантінос КонстантопулосХарилаос ТрикупісСотиріос СотиропулосХарилаос ТрикупісНіколаос ДеліяннісТеодорос ДеліяннісДімітріос РаллісАлександрос ЗаімісГеоргіос ФеотокісАлександрос ЗаімісТеодорос ДеліяннісГеоргіос ФеотокісДімітріос РаллісГеоргіос ФеотокісТеодорос ДеліяннісДімітріос РаллісГеоргіос ФеотокісДімітріос РаллісКіріякуліс МавроміхалісСтефанос ДрагумісЕлефтеріос ВенізелосДімітріос ГунарісЕлефтеріос ВенізелосАлександрос ЗаімісСтефанос СкулудісАлександрос ЗаімісНіколаос КалоєропулосЕлефтеріос ВенізелосСпиридон ЛамбросАлександрос ЗаімісЕлефтеріос ВенізелосДімітріос РаллісНіколаос КалоєропулосДімітріос ГунарісНіколаос СтратосПетрос ПротопападакісНіколаос ТриандафілакосАнастасіос ХараламбісСотиріос КрокідасСтиліанос ГонатасЕлефтеріос ВенізелосГеоргіос Кафантаріс
Друга республіка
(1924—1935)
Грецьке королівство
(1935—1973)
Константінос ДемердзисІоанніс МетаксасАлександрос КоризисЕммануїл ЦудеросГеоргіос ЦолакоглуКонстантінос ЛогофетопулосІоанніс РаллісЕвріпідіс БакірдзисСофокліс ВенізелосАлександрос Сволос • Георгіос Папандреу (старший) • Ніколаос ПластірасПетрос Вулгаріс • архієпископ Афінський Дамаскін • Панайотіс КанеллопулосФемістокліс СифулісПанайотіс ПуліцасКонстантінос ЦалдарісДімітріос МаксімосКонстантінос ЦалдарісФемістокліс СифулісМаркос ВафіадісНікос ЗахаріадісДімітріос ПарцалідісАлександрос ДіомідісІоанніс ФеотокісСофокліс ВенізелосНіколаос ПластірасСофокліс ВенізелосНіколаос ПластірасДімітріос КіусопулосАлександрос ПапагосКонстантінос КараманлісКонстантінос ГеоргакопулосКонстантінос КараманлісКонстантінос ДовасКонстантінос КараманлісПанайотіс ПіпінелісСтиліанос Мавроміхаліс • Георгіос Папандреу (старший) • Іоанніс Параскевопулос • Георгіос Папандреу (старший) • Георгіос Афанасіадіс-НовасІліас ЦиримокосСтефанос СтефанопулосІоанніс ПараскевопулосПанайотіс Канеллопулос
Військова хунта
(1967—1974)
Третя республіка
(з 1974)